Live:
Валентина Жемчужнікова
Валентина Жемчужнікова 1 second тому: «Если честно, то понятнее не стало про ваши отношения какими они были до войны, про какие обиды жена говорила? Сейчас да, что-то накопилось и отношения как к соседей. Но были ж год»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 1 second тому: «Анна, Ваша проблема трапляється часто. Ви звикаєте до "милої версії" чоловіка з м'яким голосом, до його турботи. А потім трапляється щось. Він відповідає грубо, починає зникати. »
Світлана Матюха
Світлана Матюха 1 second тому: «Вітаю. Ви пережили багато випробувань із самого дитинства, і заочно визначити, що саме з вами відбувається, неможливо. Однозначно ваш стан потребує уваги фахівця. Особливо турбуют»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: thesunset Age: 17

Закрытые в себе эмоции и отсутствие уважения к себе

Так получилось, что с самого детства я сдерживаю все эмоции в себе. Ребенком я всегда была робким и все замечания к моему поведению я воспринимала остро. Препираться, спорить мне было нельзя, ну или по крайней мере так я уяснила. В итоге выросла я довольно забитой, флегматичной и спокойной, как удав. Но почти никто не знает, как же порой меня переполняет злость даже за самые мелочи. Злость, которую я никак не выражаю: раньше, потому что боялась ссор с матерью. Теперь же мамы нет - она умерла в конце августа. Осталась с отцом и братом, и с братом у меня происходит тоже самое, что и с матерью - я злюсь, порой ненавижу его, но ничего не делаю с этими чувствами. Ни разу в жизни я ни на кого не кричала и не ругалась, может только в самом детстве, и то с девочкой-нахалкой из соседнего двора.
Иногда, во время очередного порыва, мне кажется что эту плотину однажды прорвёт, и я сделаю что-то ужасное. Наговорю, накричу брату все обиды и претензии к его поведению - а он то вспыльчивый, ему покричать на раз два, ему легче. Это я треплю всю сознательную жизнь и зарываю обиду поглубже внутрь, потому что до сих пор ощущаю какое-то психологическое давление с его стороны. Я - подросток-студент, он - уже выпускник, сам зарабатывает деньги. Из-за этого мне самой кажется, что я не имею права возмущаться им так же, как он возмущается мной. Мне вообще часто кажется, что я ничего не достойна, из-за чего я всегда пасую и отступаю перед, буквально, всем, решая скромно и благородно оставаться в тени, как всегда и делала. А вроде бы я уже справилась с боязнью людей, не боюсь теперь браться за сложные задачи, но в итоге всё равно чувствую глубоко внутри себя, что я себя не уважаю, и не уважаю уже очень давно.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.