Live:
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 2 hours тому: «Доброго дня. Якось сумно читати ваш лист- такі взаємні сильні почуття, кохання й водночас такі страждання. Думаю, це дійсно дуже важко обирати між своїми переконаннями й почуттями»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 4 hours тому: «Доброго дня. Перше питання яке виникає стосовно ваших слів цитата: «Хочу спробувати змінитись, але не впевнений, що вийде.» - а змінитись як?? Що має змінитись на Вашу думку?»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 4 hours тому: «Вітаю. "Для мене цнотливість це важливо. Це показник стабільності, що жінка довіряє мені й обирає лише мене, це про справжнє кохання і вірність». Це ваше право мати такі цінно»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Тарка Age: 22

Страхи в общении

Здравствуйте, уважаемые психологи. Я сейчас работаю в хорошем месте, живу самостоятельно, сбежала из дома можно сказать. Моя проблема - страхи.Во первых что меня уволят и я вернусь к матери - это самый страшный страх и из него выплывают другие страхи - я безумно , до паранойи боюсь не понравится коллективу, стараюсь всем понравится, грызу себя вечерами за каждое по моему мнению неверно сказанное слово.Я до паники, безумного страха боюсь что где то накосячу. Хоть у меня вроде бы как все получается - паника постоянная. Вплоть до приступов страха, когда сердце начинает колотится ни с того ни с сего.
Я хочу наладить отношения, завести подруг в коллективе, но не знаю как. Я не умею играть в социальные игры, как будто не знаю сценария, и оттого часто попадала впросак.
Такое ощущние что теперь, когда нет внешних раздражителей я мучу себя сама. Вот как это прекратить? Как стать спокойнее?

Я один раз пошла с сотрудниками- но они, как оказалось , очень много пили. Пришлось униженно оправдываться , врать что я просто больна, мне нельзя. Вечер был испорчен. Трезвому с пьяными взаимно некомфортно.
Теперь я и из-за этого себя грызу, что повела себя глупо. Правда я не знала что они будут пить. Тем более так много. Но те кто был в той компании со мной не стремятся общаться. С одной стороны это и хорошо, а с другой вроде бы это и я виновата в том что не комуникабельна и не умею расслаблятся.
Как побороть все эти страхи? Как правильно себя вести чтобы не быть отвергнутой, чтобы меня не ненавидели? Мне бы подробную инструкцию с пунктами что конкретно нужно делать. Как поступать. Я не хочу быть одной. И не хочу сходить с ума из-за безумного количество страхов которые меня убивают просто изнутри. Может мне лекарства пить?

И еще - последнее. Я почти никогда не плачу. Раз в год может. Я не умею проявлять добрые эмоции ( обнимать, говорить как люблю). Не впадаю в истерики. Только молча, не показывая снаружи . Все скапливаю внутри. Стараюсь всегда быть "бодрячком". Как начать уметь проявлять эмоции, чтобы меня не считали бесчувственной? Как не бояться их проявлять?

Буду очень, очень благодарна за ответы.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.